Вірші про Природу

[OldschoolMonkey]

В Сьєрра-Неваді розкинулись долу
у тиші насняться мені,
довіку вже їм не заснути ніколи -
дерева стоять мовчазні.
Стрункими колоннами сосни Ламберта
схил неба підтримують там,
прийдешнюю весну стрічають, відверто
вклоняються свіжим вітрам.
А десь в Закарпатті веймутові сосни,
секвойї та кедри могутні,
в пухнастих гілках криптомерії рослі
вдивляються пильно в майбутнє.

[OldschoolMonkey]

Осінь
Прийшла сьогодні осінь холодними ночами,
тривогу й смуток принесла.
Дивлюся я в далекі далі -
вони неначе зроблені із сталі,
свинцю і диму, хмари із печалі.
Пахне яблуками, сирістю замріяних бучин,
сьомий місяць лютує війни звір.
Все стало інакше, життя - не життя,
Курличуть журавлі, збираючись в далеку путь
Ніхто не в силах минуле вернуть.
Жоржинам і каннам ще недовго цвісти -
Осінь повинна мені щось розповісти.
Я в неї запитую словами безслівними
допоки це буде усе?
Вона відповість мені вранішнім інеєм, холодним дощем.
Простір неначе кипить з глибини,
Ця осінь надовго, вона - назавжди.