Цитрарий в ботаническом саду ОНУ им.Мечникова

[Василий]

ВИСНОВКИ

1. Види і сорти цитрусових можна вирощувати при природному освітленні в оранжереях міста Одеса. Освітлення становить за хмарності від 130 лк у нижньому ярусі до 2700 лк у верхньому і за ясної погоди від 360 лк у нижньому ярусі до 3560 лк у верхньому.
2. Сума активних температур, необхідна для дозрівання плодів, залежить від виду і сорту цитрусових. В умовах оранжерей від початку вегетації до дозрівання плодів потрібно: мандарину сорту Міагава-Васе -4183 градусів, сортам Понкан і Шива Мікан - 4430; лимону сорти Пондероза - 4567, сорту Новогрузинський - 4750; юное - 4844; кінкану - 4984; сорту грейпфрута Марш безнасінний - 5375, Фостеру - 5387; помпельмуса Гульріпшського - 5409; сорту апельсина Вашингтон Навіл - 5230, а Корольку Грушоподібному - 5430.
3. Порядок дозрівання плодів такий: апельсин, лимон, мандарин, юное, грейпфрут, помпельмус, кінкан. Цитрусові характеризуються тривалим періодом вегетації, для сортів лимона 264 - 287 днів, апельсина 281 - 289, мандарина 242 - 270, грейпфрута і помпельмуса 274 - 287, юное - 261, кінкана 242 дня. Серед досліджуваних цитрусових найбільш ранньостиглими були мандарини та лимони, дозрівання яких починається в кінці вересня, початку жовтня, потім юное, апельсин, кінкан, грейпфрут і помпельмус.
4. Ритміка ростових процесів має великий вплив на характер плодоношення видів і сортів цитрусових: на пагонах поточного року розміщується основний урожай сортів мандарина 48 - 70%, найбільший Шива Мікан; грейпфрута 68 - 75%, найбільший Фостер; помпельмуса Гульріпшського 80%. На одноростових гілках основний урожай розташований біля гілок: у кінкана 52%; лимона 59%, найбільший Пондероза 63%; юное 63%. У апельсина основний урожай розміщений на двух ростових гілках 50%, найбільший у сорту Гамлін - 56%, а на трьохростових гілках - 10 - 14%.
5. За сумарним приростом пагонів на дерево досліджувані види можна розпокласти від меншого до більшого в наступному порядку: юное (29,1 м), лимон (30,1 м), мандарин (33,2 м), помпельмус (37, 0 м), апельсин (38,3 м), грейпфрут (39,1 м), кінкан (45,2 м). Найбільш слаборослі з досліджуваних сортів лимона є сорт Мейєра (22,5 м), з мандаринів - Міагава-Васе (25,6 м), апельсинів - Корольок грушовидний (33,2 м), грейпфрутів - Марш безнасінний (34,5 м). Середня довжина пагона коливається залежно від виду і сорту цитрусових (м): лимон 17,4 - 24,1, апельсин 18,5 - 23,0, мандарин 19,6 - 25,1, грейпфрут 20,9-24,1 , помпельмус 25,8, юное 21,3, кінкан 19,1.
6. Площа листя на дереві знаходиться в залежності від розмірів рослин і листя, а саме, чим більше дерева і крупніше листя, тим більше і їх листкова поверхня. За листової поверхні серед сортів лимона виділяються сорти Новогрузинський (21,1 м²) та Пондероза (19,3 м²), апельсина - Вашингтон Навіл (30,2 м²) і Гамлін (34,7 м²), мандарина - Уншиу широколистий (30,7 м²) і Понкан (30,3 м²). Найбільшу листову поверхню на одному дереві мають помпельмус Гульріпшський і грейпфрут Фостер. Меншу листову поверхню мають юное (17,5 м ²), кінкан (13,1 м ²), а також лимон (10,1 - 21,1 м²).
7. Урожайність, найчастіше, залежить від маси плоду і становить: кінкан 0,9, мандарин 2,2, лимон 2,7, апельсин 3,3, грейпфрут 5,4, юное 5,7 і помпельмус 6,6 кг з метра квадратного оранжереї.
8. Всі види цитрусових вирощувати економічно вигідно. Рівень рентабельності становить (%): помпельмус 120,0, юное 90,0, грейпфрут 80,0, кінкан 65,0, лимон 48,1, апельсин 40,5, мандарин 22,9. Серед сортів лимона наибільший рівень рентабельності (%) мав: Новогрузинський 80,8; апельсин - Вашингтон Навіл 61,5 і Гамлін 50,0; мандарин - Міагава-Васе 38,0; грейпфрут - Фостер 100,0.
 
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

На підставі досліджень, можна дати наступні рекомендації щодо практичного використання цитрусових:
1. У оранжереях міста Одеси вирощувати помпельмус (Citrus grandis Osb.) Гульріпшський, грейпфрут (Citrus paradisi Marf.) Фостер, лимон (Citrus limón L.) Новогрузинський, Пондероза, апельсин (Citrus sinensis Osb.) Вашингтон Навіл, Корольок грушовидний, мандарин ( Citrus unshiu Маге.) Міагава-Васе (Слаборосла сорт) і Уншиу широколистий, юное (Citrus junos Sieb.), кінкан овальний (Fortunella margarita Sw.).
2. Підтримувати температуру повітря влітку вдень не вище 30°С для чого робити провітрювання оранжереї.
3. Періодично вести обприскування листя цитрусових водою, для зниження їх температури і підтримки вологості повітря на рівні 70 - 80%. У липні проводити побілку стекол оранжереї 30% розчином вапна.

[Василий]

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Александров А.Д. Культура лимона в СССР. - М.: Cельхозгиз, 1947 - 152с.
2. Алексеев В.П. Апельсин//Бюлл. ВНИИ чая и субтроп. культур, 1956, №1. - С. 46.
3. Алексеев В.П. Грейпфрут//Субтропические культуры №4, 1978, - С. 32-36.
4. Барильская Л.А., Павлюченко Л.М. Физиологические особенности разви¬тия лимона в защищенном грунте. - М.: Агропромышленный комплекс, 1994.-230 с.
5. Бахтадзе И.Г. Морозостойкость цитрусовых растений. - Сухуми: Азер¬нешр, 1977. С. 11.
6.Бекетт К. Растения под стеклом/Пер. с англ. — М.: Мир, 1992. — 995 с.
7. Бережной И.М., Сапцинель М.А., Нестеренко Г.А. Субтропические куль¬туры. — М.: Госиздательство с.-х. литературы, 1951. — 123 с.
8. Вавилов Н.И. Основы интродукции для субтропиков СССР//Советские субтропики, №6, 1936. - С. 25.
9. Вавилов Н.И. Влажные субтропики СССР и их освоение//Советские суб¬тропики, №1, 1939. С. 13 - 18.
10. Вавилов Н.И. Происхождение и география культурных растений // Избр.тр. Т.5.М., 1-965. С. 226-368.
11. Вильчинский И.М. Размещение субтропических культур. - Краснодар, 1941.- 110с.
12. Витковский В.Л., Самоладос Т.Х., Коровина О.Н., Карая Р.К. Культурная флора. Т. 24. Цитрусовые культуры. - СПБ.: ВНИИР, 1998. - 415 с.
13. Витковский В.Л., Плодовые растения мира. - СПб.: Изд-во «Лань», - 2003.-592 с.
14. Воронцов B.B., Штейман У.Г. Возделывание субтропических культур. - М.: Колос, 1982.-271 с.
15. Гамкрелидзе И.Д. Система удобрений и цитрусовые плоды. - М.: Колос, 1971.С. 126- 150.,
16. Гогиберидзе A.A. Грейпфруты и помпельмусы. -М.: Колос, 1975. 4 с.
17. Гогиберидзе А.А., Гурцкая В.Г., Карая Р.К. Каталог мировой коллекции ВИР. Мандарин, апельсин, грейпфрут, помпельмус (районированные и перспективные образцы). Выпуск 328. - Л.: ВИР, 1982. - 122 с.
18. Гогия В.Т. Биохимия субтропических растений. - М.: Колос, 1984. - 153 с.
19. ГОСТ 4427-82 ^-4429-82. Апельсины. Мандарины. Лимоны. М.: Изда¬тельство стандартов, 1983. 4 с.
20. Горшков В.М.. Особенности цитрусоводства в экстремальных условиях субтропиков и адаптивный потенциал растений к стрессам// Труды 4-го Международного симпозиума. «Новые и нетрадиционные растения и перспективы их использования». Т.2. 2001. С. 449 - 451.
21. Горшков В.М. Ассортимент и особенности производства плодов основ¬ных промышленных видов рода цитрус//Матер. МНПК «Интеграция нау¬ки и производства в развитии субтропического растиниеводтва. 28 — 31 октября 2002. ГНУ ВНИИЦиСК. - Сочи. 2003. С. 45 - 52.
22. Горшков В.М. Исторические аспекты и особенности производства цитру¬совых в субтропиках России за 1903 - 2003 гг.//Сб. научных трудов «110 лет в субтропиках России», Вып. 39.4.2. - Сочи, 2004. С. 388 - 403.
23. Гусева Е.И. Результаты изучения биологических особенностей мандарина Уншиу//Тр. Сочинской оп. ст. субтр. и южных плодовых культур. Вып. 8. 1934.- 123 с.
24. Гусева Е.И. Биологические основы обрезки цитрусовых культур для по¬лучения высоких и устойчивых урожаев. - Краснодар: Краевое гос. изд. 1951.-86 с.
25. Гусева Е.И. Биологический.метод изучения закономерностей роста и пло¬доношения цитрусовых и других плодовых растений//Тр. ИФР им. К.А. Тимирязева. Т. 7. вып. 2. 1951. С. 109- 152.
26. Гусева Е.И. Биологические особенности мандарина Уншиу// Тр. по при¬кладной ботанике, генетике и селекции. Т. 32. вып. 1. 1955. С. 49 - 57.
27. Гурцкая В.Г. Селекция апельсина на морозоустойчивость // Тр. по прикл. бот. ген. и сел., 1980. Т.68,вып. 2. - С 53.
28. Гутиев Г.Т. Субтропические плодовые растения. М.: Госиздат с.-х. лите¬ратуры, 1958. - 223 с.
29. Гутиев Г.Т., Моcияш A.C. Климат и морозостойкость субтропических растений. - Л.: Гидрометеоиздат, 1977. - 280 с.
30. Драгавцев А.П. Плодоводство в Китае — М.: Колос, 1966. - 454 с.
31. Дурманов Д.Н. Цитрусовые культуры. - М.: Университет дружбы наро¬дов им. Патриса Лумумбы, 1968. - 241 с.
32. Ерёмин Г.В., Исачкин A.B., Седов E.H., Казаков И.В., Куминов Е.П. Се¬лекция и сортоведение плодовых культур. - М.: Колос, 1993. 288 с.
33. Жученко A.A. Адаптивное растениеводство. - Кишинёв, Штиинца, 1990. -431с.
34.3иньковский В.М. Комнатная культура цитрусовых растений. - М.: Сель- хозгиз, 1958. - 55 с.
35.Зорин Ф.М., Лаврийчук И.И. Селекция и агротехника цитрусовых на се¬вере субтропиков. - М.: Колос, 1964. - 231 с.
36. Иванов В.Ф. Почва и плодовые растения. - М.: Агропромиздат, 1986. - 168 с.
37. Карая Р.К. К вопросу о классификации помпельмуса и грейпфрута.//Тр. по прикл. бот. ген. и сел. 1987, Т.112. - С.58.
38. Капанадзе И.С. Род кинканы (Fortunella swingle). //Субтропические куль¬туры, № 6, 1984. - С.59-65.
39. Капцинель М.А. Апельсин. -М.: Сельхозгиз, 1950. - 153 с.
40. Кобляков В.В., Трубачёв В.В. Перспективные виды и сорта цитрусовых для выращивания при энергосберегающей технологии// Новые и нетра¬диционные растения и перспективы их использования: - труды 4- го межд. симпозиума - М.: Изд-во РУДН, 2001. Т. 3. - С. 172 - 175.
41. Кобляков В.В., Трубачёв В.В. Рост, развитие и плодоношение апельсина сладкого// Интродукция нетрадиционных и редких сельскохозяйственных растений: - материалы четвёртой межд. науч.-практ. конференции.- Уль¬яновск, 2002. Том 2. - С. 147-149.
42. Кокая Ц.Д. Селекция морозоустойчивых цитрусовых культигенов при участии видов рода Fortunella Sw. Труды по прикладной ботанике, гене-тике и селекции. -J1.: 1984. Т. 68, вып. 2. - С.43-47.
43. Колесник A.A., Беляева В.А. Лимоны, апельсины, мандарины. - М.: Гос-
торгиздат, 1954. - 86 с.
44. Корсантия Н.Г. Изучение формы трифолиаты. // Садоводство №3, 1979. - С. 59.
45. Лусс А.И. Цитрусовые культуры в СССР. - М.: Сельхозгиз. 1947. - С. 110-130.
46. Меженский В.Н. Континентальный климат и садоводство/В.Н. Ме- женский. - М.: ООО «Издательство ACT»; Донецк: «Сталкер», 2004. - 110с.
47. Метлицкий Л.В. Цитрусовые плоды. - М.: Колос, 1955. - С. 105.
48. Мурри Н.М. Лимон и его лучшие сорта. Бюллетень Сухумской селекционной станции, № 6-7, 1940. - С. 25.
49. Надарая Г.В. Научные основы получения высоких урожаев цитру-совых. — Тбилиси, 1966. С. 57-225.
50. Нестерова Н.П. Опыт выращивания цитрусовых культур в защи-щенном грунте в условиях восточной Греции. — Тбилиси, 1978. - 201 с.
51. Непокойчитцкий Г.А., Чумакова Р.В., Губанов И.А. Полная энцик-лопедия народной медицины. Т. 3. Раздел 1. Астрология и медицина. Раз-дел 2. Астроботаника. Раздел 3. Целебные растения народной медицины, разводимые человеком. - M.: АНС, 1999. - 560 с.
52. Рекомендации по технологии выращивания лимонов в защищённом грунте. - М.: 1986. - С. 45.
53. Рубин С.С. Содержание почвы в садах. - М.: Колос, 1967. - 45 с.
54. Самоладас Т.Х. Культура лимона в СССР. - Сухуми, Сабчота, 1978. 233 с.
55. Сургуладзе Ш.М. Некоторые 'вопросы морозоустойчивости цитру-совых растений // Субтропические культуры №6, 1974. - С. 35-37.
56. Фулга И.Г. Определение площади листьев у плодовых культур // Физиология растений, 1965. Т. 12. Вып. 6. - С. 1104-1107.
57. Эшанкулов У.Э., Ярбобаев Н.Г., Холматов Д.С., Кушаков Ш.Д. культура лимона в траншеях. - М.: Колос, 1976. - 4 с.

[Василий]

Реферат
Кваліфікаційна робота на здобуття ОКР спеціаліста «Особливості культури цитрусових у закритому ґрунті в умовах міста Одеси» виконана на протязі 2012-2013 років, в місті Одесі. Текст викладено на 42 сторінках, робота ілюстрована 17 мал., таблиць 3. Список літератури містить 57 джерел.
Робота присвячена вивченню можливостей вирощування видів і сортів цитрусових у захищеному ґрунті м. Одеси.
Метою дослідження було правильно підібрати сорти цитрусових, застосувати економічно виправдану технологію для міста Одеси, де можна організувати рентабельне виробництво лимонів в захищеному ґрунті за умов малих витрат на освітлення. Поряд з цим можна організувати вигідне виробництво таких лікувальних екзотичних для нашої зони культур як папайя, хурма, гранат, інжир, фейхоа та інших.
В результаті роботи виявлено, що цитрусові як вічнозелені субтропічні рослини можна з успіхом використовувати в Північно-Західному Причорномор'ї в умовах закритого ґрунту як промислову культуру, а в кімнатних умовах як декоративну, а успіх цієї культури залежить від сорту і технології вирощування.

 
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Систематика, походження, розповсюдження і виробництво цитрусових культур
1.2. Морфологічні, біологічні, екологічні особливості цитрусових культур і вирощування їх в захищеному ґрунті
2. ОБ'ЄКТ, МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
3.1. Роль сорту у виробництві цитрусових культур: фенологія, показники зростання, площа листків
3.2. Економічна ефективність вирощування видів і сортів цитрусових
ВИСНОВКИ
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

[Василий]

ВСТУП

Проблеми адаптивного садівництва особливо актуальні в Україні, де фактори зовнішнього середовища обмежують різноманітність вирощуваних культур і стабільність їх плодоношення. Плодівництво, забезпечуючи людини біологічно активними речовинами, сприяє профілактиці та зміцненню здоров'я населення. Практичне завдання збільшення виробництва плодів висувають необхідність вивчення питань біології рослин.
В останнє десятиліття середньорічна температура підвищилася більше 1°С, а в зимово-весняний період більш ніж на 4°С і цей процес буде продовжуватися ще тривалий час. В.Н. Меженський (2004). Глобальне потепління клімату, яке передбачають метеорологи всього світу, в тому числі в Одесі, створює сприятливі можливості для вирощування субтропічних культур в наших умовах з обмеженим опаленням.
Плоди цитрусових служать сировиною для отримання інших безалкогольних напоїв (лимонадів, оранжадів), компотів, варення, цукатів, ефірних масел та інших. A.M. Прохоров (1976), В.Д. Баранов, Г.В. Устименко (1994), Н.В. Казаринова, К.Г. Ткаченко (2004). Збільшення їх виробництва неможливо без знання їх біології і максимальної реалізації генотипних особливостей.
У відкритому ґрунті цитрусові ростуть лише в деяких районах СНД (Чорноморське узбережжя Краснодарського краю, Абхазії, Аджарії та ін..), де поєднання тепла, вологи обумовлює їх успішну вегетацію. Північна межа субтропіків знаходиться на широті близько 43°, де періодично бувають не сприятливі умови, що сприяють пошкодження рослин.
За межами субтропіків в спеціальних спорудах можливо вирощування цитрусових за умови врахування біологічних особливостей видів і сортів, а також вивчення. деяких факторів навколишнього середовища (освітлення, температура), що призводять рослини до генеративного розвитку. Без знань біології розвитку рослин неможливо управляти плодоносінням.
Введення в культуру субтропічних плодових рослин дозволить створити нові робочі місця, підвищити економічні показники садівництва, передумовою чого є швидкоплідність і висока врожайність нових культур, але вимагає додаткового наукового забезпечення. Серед пріоритетних питань досліджень слід зазначити раціональне використання унікальних природних умов, порівняльне вивчення окремих господарсько-цінних видів і сортів.
Завезені з-за кордону плоди цитрусових не можуть задовольнити нас повною мірою, так як вони часто містять консерванти - фунгіциди: бифеніл (дифеніл), ортофенілфенол та Na - ортофенілфенолат, тіабендазол - для більшої лежкості плодів, а для знезараження від середземноморської мухи застосовують обробку бромистим метилом. Т.В. Ларіна (2002). Все це подавляє біологічну активність плодів, що робить їх менш цінними в харчуванні.
Для вирішення проблем очищення повітря можна використовувати цінні властивості цитрусових рослин, їх ароматичні та фітонцидні речовини.
Практична цінність. Полягає в тому, що виділені види і сорти цитрусових, для вирощування в оранжереях міста Одеси при природному освітленні.
Метою роботи було вивчення перспектив вирощування видів і сортів цитрусових у закритому ґрунті м. Одеси за умов природного освітлення.
Задля досягнення мети були поставлені такі завдання:
- Встановити можливість вирощування цитрусових при природному освітленні в закритому ґрунті міста Одеси
- Визначити екологічні потреби сортів різних видів цитрусових
- Визначити ритміку ростових процесів і його вплив на характер плодоношення видів і сортів цитрусів
- Вивчити зв'язок генеративних і вегетативних частин цитрусів
- Встановити рентабельність вирощування цитрусів у закритому ґрунті за умов природного освітлення.

[Василий]

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Систематика, походження, розповсюдження і виробництво цитрусових культур
Плоди цитрусових володіють високими смаковими, харчовими, дієтичними, профілактичними та лікарськими якостями: нормалізують процеси в організмі людини, зміцнюють організм, сік має мікоцидну дію. Вони корисні при гіпертонії і атеросклерозі, захворюваннях печінки, ожирінні, покращують сон, травлення, знімають депресію. Н.П. Онохова (1937), Л.Я. Скляревський (1975), В.М. Горшков, М.А. Комурджіева (1989), Н.І. Кудряшова (1999), Г.А. Непокойчітцкій, Р.В. Чумакова та ін.. (1999).
Всі види цитрусових є хорошим засобом профілактики грипу і авітамінозу, туберкульозу, гепатиту, радикуліту. Фітонциди використовуються для лікування захворювань слизової оболонки, як ранозагоювальні. Плоди мандарина послаблюють перистальтику кишечника, а апельсин і грейпфрут її підсилюють і покращують травлення, сік лимона - жарознижуючий засіб. За А.Д. Александровим (1947), споживання одного лимона забезпечує для людини денну потребу у вітаміні С.
У плодах містяться органічні кислоти, цукри, вітаміни А, В,В2, Р (біофлавоноїди) і С, каротин, 32 глікозида (понцірін, нарингін, геспередин, цітронін, танжерідін, рутіноцід та ін), що мають властивості Р-активних речовин (антитоксин втоми ), мінеральні речовини - солі кальцію, фосфора, заліза та інші регулює обмін речовини, сприяють травленню, зміцнюють кровоносні судини. Шкірка плодів містить велику кількість пектину. Плоди транспортабельні, при переробці після нагрівання до кипіння розпаду вітамінів майже не відбувається. Л. Вахушті (1941), Е.Х. Осенова, І.М. Лемешенко (1978) Ю.Т. Скорикова, А.Г. Ротко (1984).
Більше 50% вироблених плодів йде на переробку на соки, з білої частини шкірки - альбедо - готують чудове варення, мармелад, пікантні цукати. Р.К. Карая (1987). Цитрусові - вічнозелені дерева. Вони дуже декоративні і можуть прикрасити наші будинки, гуртожитки, лікарні і т. д. Крім того, вони виділяють фітонциди. Ефірне масло цитрусових культур діє на кишкову паличку в кілька разів ефективніше відомих антибіотиків: стрептоміцину, еритроміцину, а на стафілокока - сильніше левоміцитину. Н.І. Кудряшова (1999). Тому введення цих фітонцидних рослин у наш побут дозволить різко знизити захворюваність, зберегти і зміцнити функції організму, позбавити його від стресових станів, збільшити працездатність, і в кінцевому рахунку продовжити всім нам життя.
Деревина цитрусових володіє високою щільністю (цінується при виготовленні меблів). Крім отриманні основної продукції можливо використання побічної продукції - листя, квіток, молодих пагонів, після обрізання. Їx використовують для отримання найдорожчих ефірних масел типу петігренового і неролі (вихід 0,25 - 0,97%), які застосовують у парфумерії для виробництва високоякісних духів і одеколонів, а також у миловарінні. WC Cooper, P.C. Reece, L.R. Furr (1962), J.E. Kefford, B.V. Chandler (1970), Ф.В. Церевітіпов (1983).
У зв'язку з вищесказаним, споживче та економічне значення цитрусових культур в якості плодової і технічної культури в даний час є вирішальним для багатьох країн, і вони займають провідне місце за обсягом виробництва та використання плодів людиною.
Систематикою цитрусових займалися багато дослідників, у тому числі Роксбург, Гукер, Брандис, Енглер і особливо ретельно - Свінгл, Танака і А.І. Jlycc. В даний час загальновизнана у всьому світі таксономічна класифікація цитрусових відсутня, оскільки легкість схрещування цитрусових один з одним, що призводить до різноманіття різних гібридів, а також відсутність достовірної інформації про походження ряду видів ускладнює їх класифікацію. Все більше прихильників знаходить класифікація, запропонована Свінглом в 1967 р., згідно з якою в рід Citrus входить 16 видів і він ділиться на два підроду: Papeda - 6 видів (С. ichangesis, С. latipes, С. micrantha, С, celebica, С. macropteris, С. hyatrix) і Citrus - 10 видів (С. medica, С. limon L., C. aurantifolmm, С. aurantium, С. sinensis L., С. reticulata Blanco, С. maxima L. , C. paradisi, C. indica, С. tachibana).
В останні роки були оприлюднені дві нові класифікації: Ш.М. Сургуладзе і Ц.Д. Кокая. Ш.М. Сургуладзе (1974) пропонує при назвах видів роду Citrus L. вказувати словесно і їх плоїдність. Крім того, механічно переводить відомі види в ранг родів., роди в ранг підродин, а основні сорти в ранг видів. У класифікації Ц.Д. Кокая (1984) встановлено 30 видів, у тому числі 5 нових, але вони найімовірніше, являють собою складні гібриди ічангензіса з апельсинами, помпельмуса і мандаринами.
Рід Citrus - чагарники або дерева висотою до 10 м, плоди мають сокові мішечки або з ефірним маслом, або без нього. С.А. Шостаковскій (1971), Т.Х. Самоладас (1978, 1981). А.Ю. Ракітін (1994).
Рід P.trifoliata (L.) Raf. - представлений єдиним видом. Це листопадний чагарник, що витримує зниження температури до - 20 - 22°С і використовується як підщепа. Поширений в Китаї (Ганьсу, Шеньсі і Шаньсі), в Гімалаях. У.В. Вульф, О.Ф. Малєєва (1969).
Рід Fortunella - має багато схожих ознак з родом Citrus, а також і з багатьма іншими родами підродини Померанцеві. Від роду Citrus види роду кінкана відрізняються наявністю гіномерної або ізомерної зав'язі (у цитрусів вона полімерна), кількістю гнізд зав'язі 3-5, іноді 6-7 (у цитрусових 8-17), квіткових бруньок - в перерізі трикутні (у цитрусів округлі), перше листя у них сидяче (у цитрусів черешчате), плоди - дуже дрібні (у цитрусів завжди крупніше), кіркою плодів - солодка, їстівна (у цитрусів гірка, неїстівна).
В даний час існують такі види кінкана: нагамі, овальний F. margarita (Lour.). Sw., японський, круглий F. japónica (Thunb.) Sw., менш розповсюджений кінкан Фу Чжоу (F. obovata) і кінкан многотичинковий (F. poly-andra). П.М. Жуковський (1971), І.С. Капанадзе (1984). Кінкан в дикому вигляді не відомий, витримує зниження температури до -10-12°С, застосовується в селекції.
Численні історичні та ботаніко-географічні дані свідчать про те, що первинний центр походження цитрусових, об'єднаних в рід Citrus L., обширний регіон, що охоплює центральну і північно-східну частини Індії, Східний Непал, Бангладеш, Північно-східну Бірму, Південний і частина Центрального Китаю, Індонезію, Філіппіни і північно-східну частину Нової Гвінеї, де і в даний час багато видів зростають в дикому стані. G. Gallesio (1826), Н.І. Вавілов (1936, 1939, 1965), А.Є. Кожин (1931, 1936), А.І. Лусс (1931, 1947), W.T. Swingle (1946), Г.М. Шликов (1963), J.W. Herberi (1967), В. S. Walton (1972), A.A. Нікітін, H.A. Панкова (1982).
У цьому регіоні виникли і оформилися в тій чи іншій мірі, майже всі широко поширені в культурі в даний час види і форми цитрусових підроду Citrus: лимон звичайний, апельсин, мандарин, помпельмус, цитрон, лайм, червоний лимон і бігарадія, а також окремі види підроду Papeda Swingle: С. hystrix DC., С. macroptera Montr і С. latipes (Hook, et Thorns.) Tanaka.
Другий центр первинного походження та формоутворення цитрусових - Індокитайський, що охоплює країни Індокитаю, острови Індонезії, Філіппін і Нову Гвінею. Материкова частина цього регіону (Таїланд, Кампучія, Південна Бірма, Малайзія, велика частина Лаосу, В'єтнаму, частково Бангладеш) має багатший видовий і сортовий склад цитрусових в порівнянні з острівної (Індонезія, Філіппіни, Нова Гвінея). Зростаючі в Індокитайському центрі види і форми аналогічні формам Індійського центру, але в кількості поступаються.
Третій центр походження та формоутворення цитрусових - Південно-китайський, що включає Північний Лаос і В'єтнам, китайські провінції від Аньхой, через Хубей, Сичуань, Юньпань, Ганьсу і інші, розташовані за течією річки Янцзи, до південної частини Тибету, а також приморські провінції Південно-Східного Китаю - Чжецзян, Фуцзянь і Гуандун. Природна флора цитрусових цього району бідна і дещо відрізняється від перших двох центрів первинного походження. Ендемічними для цього району вважаються: С. junos (Sieb.) Tan., С. ichanqensis Sw. Так само як і в Гімалайській області, тут ростуть дикими кілька видів мандаринів з дрібними плодами. Тут вперше зустрічаються такі представники підродини Померанцеві як Poncirus (L.) Raf., Fortunella Swingle, які відрізняються підвищеною морозостійкістю і виростають північніше всіх інших видів цитрусових. Що ж до всіх інших видів роду Citrus, то вони були інтродуковані і відомі лише в культурі, проте в деяких місцях мандарин, помпельмус і лимон зустрічаються і в здичавілому стані. Стародавні дикі види, з яких виникли сучасні культурні форми, не змогли вижити в природі і зникли. Кращі з них, відібрані людиною, висаджувалися в садах. У подальшому гібридизація між різними видами і відбір кращих форм протягом багатьох століть привели до створення сучасних видів цитрусових. Такі цінні види як мандарин і грейпфрут стали широко відомі лише кілька століть тому. Т. Tanaka (1976).
Як селекцією, так і інтродукцією людство займалося з глибокої давнини, висхідній до часу зародження самого землеробства. Установлення точних дат інтродукції рослин зазвичай представляє значні труднощі і в рідкісних випадках вирішується позитивно. У цьому відношенні історія інтродукції цитрусових з Індії та Китаю, гублячись у глибині століть, у багатьох відношеннях спірна. Якщо є точно встановлені дати інтродукції в Європу мандарина і апельсина, то значно складніше встановити ці дати для лимона, гіркого помаранча і, особливо, цитрона, одних з перших цитрусових, інтродукованих до Європи. Н.В. Риндін (1937).
Поширення цитрусових з районів їх первинного походження (країн Південно-Східної Азії) почалося за 400 років до н.е. Цитрон до Європи (Греція) потрапив в третьому столітті до н.е. під час походів в Азію Олександра Македонського. З Греції в першому столітті до н.е. він був завезений до Південної Європи (Італія). Інтродукція інших цитрусових до країн Середземномор'я пройшла значно пізніше. J.W. Herberi (1967), В.В. Мацкевич, П.П.Лобанова (1974), С. Geraci, С. Reforgiato, С. Depasquale (1978).
У Сицилію бігарадія завезена в кінці 10 ст., Лимон на початку 13 ст. У Іспанію і Португалію апельсин інтродукований до кінця 14-15 ст., Мандарин і лайм в 18 ст., Помпельмус - на початку 19 ст. Ф.Х. Бахтєєв (1970).
До Грузії апельсин, лимон, цитрон і бігарадія потрапила в 17 - 19 ст., А мандарин і помпельмус - в кінці 19 ст. А.Є. Кожин (1936), Г.М. Шликов (1963), Т.Х. Самоладас (1978).
В Америку апельсин і лимон завезені іспанськими переселенцями в началі 16 в., Інші культури в 17 - 18 ст. W.T. Swingle, Р. С. Reece (1967).
У Японії перший культурний сорт мандарина з'явився в 1 ст. н.е., потім протягом 8 - 10 ст. були інтродуковані мандарин, помпельмус, цитрон і бігарадія, а в 19 ст. інші цитрусові.
В Австралії цитрусові розпространилися лише в 19 столітті. L.Myers, B.Gierson (1979).
Кумкват овальний завезений в Европу із Китаю в 1846 р. колекціонером Лондонського товариства садівництва R. Fortune. У 1850 році кумкват проник до Америки. До кінця 19 століття стали відомі й інші форми. В.Л. Вітковський, Т.Х. Самоладас та ін.. (1998).
Сучасний ареал обробітку цитрусових охоплює країни як субтропічного, так і тропічного поясів. RK Soost, J.W. Cameron (1981).
Найбільшими виробниками цитрусових у світі (на 1998 р.) є Бразилія, США, Китай, Мексика, Іспанія, Індія та Італія. До великих можно віднести Іран, Аргентина, Єгипет, Пакистан, Марокко, Туреччина, Таїланд, ПАР, Греція та Ізраїль. Р.Е. Лойко (2003).
За даними ФАО (2000), виробництво цитрусових плодів у світі складає 103360 тис. т., причому з них на частку апельсинів припадає 65%, мандарина і танжеринів 18%, лимона і лайма 10%, грейпфрута і помпельмуса 5% , інші - 2% Т.В. Ларіна (2002).

[Василий]

1.2. Морфологічні, біологічні, екологічні особливості цитрусових культур і вирощування їх в захищеному ґрунті
Основою сучасного вчення про потреби людини в тих чи інших продуктах харчування є концепція про збалансоване харчування, тобто забезпечення нормальної життєдіяльності можливе лише за умови постачання організму адекватною кількістю енергії багатьма самими різними за хімічною природою речовинами. Б. Новак, Б. Шульц (2002) .
Харчова цінність плодів цитрусових рослин визначається утримуючими в них вуглеводами, органічними кислотами, пектинових, мінеральних речовин і вітамінів.
Калорійність 100 г плодів апельсина - 38 кал. У них міститься до 12% цукрів, до 2% органічних кислот, 1,4% клітковини, азотисті і фарбувальні речовини, летючі фітоорганічні речовини. У 100 г їстівної частини міститься до 60 мг вітаміну С, 0,05 - 0,30 мг каротину, 0,05 - 0,2 мг вітаміну Р, 250 мг ліпотропної речовини інозиту (незамінна амінокислота). Мінеральні речовини в апельсині представлені калієм - 197 мг%, кальцієм - 34, магнієм - 13 мг/100 г і ін.. В них ультранизький вміст натрію і жиру.
У їстівної частині плодів грейпфрута міститься 0,7% клітковини, 0,9% білків, від 3,8 до 6,8% цукрів, від 14 до 2,4% органічних кислот, більше 50 мг/100 г вітаміну С.
Енергетична цінність 100 г. їстівної частини плодів помпельмуса - 25 - 39 кал. У ній міститься 7,6 - 11,1% сухих речовин, 0,5 - 0,7% білка, 0,1 - 0,3% жиру, 0,4 - 0,8% клітковини, 0,4 - 0, 7% золи. Мінеральний склад: кальцій (26 - 27 мг/100 г), фосфор (22 - 26), залізо (0,3 - 0,5), натрій (1), калій (до 235 мг/100 г). вітамін С 30 - 53 мг/100 г., В, 0,04 - 0,07 мг/100 г., В2 - 0,02 і В5 -0,2-0,3 мг/100 г.
Енергетична цінність 100 г. їстівної частини плодів лимона - 27 - 29 кал. У ній міститься 9,6 - 10,2% сухих речовин, 8,4% вуглеводів, з них до 3,5% цукрів, 0,6 - 1,1% білка, 0,3 - 0,8% жиру, 0 , 4 - 0,9% клітковини, 0,3 - 0,5% золи, органічних кислот 6 - 8%. Мінеральний склад: кальцій (26 - 27 мг/100 г), фосфор (22 - 26), залізо (0,3 - 0,5), натрій (1), калій (до 235 мг/100 г). вітамін С 40 - 85 мг/100 г., В, 0,04, мг/100 г., В2-0, 2, В3-0, 2, Р-0, 1 -0,3 мг/100 г.
Калорійність 100 г плодів мандарина - 41 - 49 кал. У них міститься 11,4 - 13,0% сухих речовин, до 8,4% цукрів, до 1% органічних кислот, 0,2 - 0,3% клітковини, 0,7 - 0,8% білка, 0,2 - 0,3% жиру, 0,3 - 0,5% золи. Мінеральні речовини: калій - 126 - 149, кальцій - 26 - 40 мг/100 г., фосфор 14 - 18, залізо - 0,2 - 1,1, натрій 1 - 2 мг% Р.Е. Лойко, (2003).
Цукор і органічні кислоти є основними компонентами соку. На їх частку припадає понад 85% всіх розчинних сухих речовин. У "солодких" цитрусових цукрів накопичується в кілька разів більше, ніж органічних кислот, а у "кислих" - навпаки. Кількість цукру, кислот та інших речовин, що входять до складу плодів може змінюватися залежно від помологічного сорту, району зростання, ступеня зрілості. Навіть становище їх на дереві позначається на цьому показнику: плоди з внутрішньої частини крони менш солодкі. Однією з особливостей хімічного складу цитрусових плодів є нерівномірність змісту окремих речовин в шкірці і в м'якоті. Значні кількості цукрів накопичуються в шкірці плодів і мембранах сегментів, причому тут переважають моносахара. Серед водорозчинних цукрів соку і м'якоті різних видів цитрусових присутні глюкоза, фруктоза і сахароза. Метлицький, (1955, 1976). Велика частина цукрів представлена сахарозою. У соку апельсина була виявлена галактоза. J.E. Kefford, В. V. Chandler (1970).
Співвідношення окремих цукрів неоднаково у різних видів. У зрілих плодах апельсина кількість сахарози і моносахарів приблизно рівна, але в зелених плодах більше глюкози і фруктози. У грейпфрута на частку сахарози припадає зазвичай 35-45% всіх цукрів. Навпаки, у мандаринів при повному дозріванні переважає сахароза. Вміст органічних кислот в шкірці цитрусових приблизно однаковий для всіх видів, складаючи 0,2-0,3%, а в м'якоті коливається від 0,7 - 1,0% у мандаринів, до 6,4% у лимона. B. Метлицький (1955). Для соку плодів характерно переважання вільних кислот над пов'язаними. В.В. Кирилова (1981). Серед органічних кислот в соку всіх цитрусових домінує лимонна. Крім неї містяться невеликі кількості яблучної кислоти. J.E. Kefford, В. V. Chandler (1970).
У "солодких" цитрусових у міру дозрівання плодів кислотність помітно знижується. Навпаки, у лимона накопичення лимонної кислоти триває до їх повної зрілості. Крім вільної лимонної кислоти, яка визначається титруванням лугів, в плодах містяться також її солі. Цим пояснюються хороші буферні властивості соку. Визначальним показником смаку у більшості плодових культур є не стільки абсолютний вміст цукрів і кислот, скільки їх співвідношення. Тому вміст цукру або сухих речовин і кислоти досі залишається одним з основних критеріїв якості плодів апельсина, грейпфрута і мандарина. За стандартами багатьох країн це мінімальне співвідношення визначається в 8:1. Цитрусові плоди містять цілий ряд вітамінів, серед яких за величини і значущості виділяється аскорбінова кислота, вітамін Р, каротиноіди, холін, піридоксин, біотин, фолієва кислота, рибофлавін. Будь-який з цих вітамінів має великі концентрації в шкірці в порівнянні з м'якоттю. У плодах цитрусових вітамін С присутній головним чином у відновленній формі, на відміну від листя, в яких він представлений в основному у вигляді окисленої форми - дегидроаскорбиновой кислоти. В.В. Кирилова (1981), Ш.К. Голіадзе (1989).
Хвороби та шкідники цитрусових культур завдають великої шкоди. Вони значно знижують урожай і погіршують його якість, послаблюють дерева і роблять їх особливо чутливими до впливу різних несприятливих умов, що може привести до їх повної загибелі. А.Є. Чумаков Г. І. Захарова (1990), Е.А. Пікушова A.M. Девяткин та ін.. (1998). В умовах закритого грунту - в оранжереях, теплицях шкідники та хвороби субтропічних рослин мають не менше значення, ніж у природі, а в деяких випадках у закритому грунті шкодочинність підвищується, оскільки види, що мають кілька поколінь у році, в теплому приміщенні можуть розмножуватися і взимку, чого вони позбавлені в природі.
Проведення заходів щодо захисту рослин від шкідників і хвороб в природі - насадженнях відкритого грунту - засновано головним чином на обприскуванні або обпилюванні рослин за допомогою механізації. У системі захисту оранжерейних і кімнатних рослин від шкідників і хвороб основне значення мають профілактичні заходи: зріст рослин на високому агротехнічному рівні, ретельний перегляд придбаного рослинного матеріалу і його обов'язкове знезараження в цілях недопущення занесення шкідників і хвороб ззовні, регулярний перегляд рослин та ізоляція заражених , з подальшим їх знезараженням аж до механічного очищення. І.Я. Полякова (1975).
Для отримання врожаю високої якості в оранжереях необхідно проводити своєчасну боротьбу з шкідниками та хворобами цитрусових.

Таблиця 1
Основні екологічні показники закритого ґрунту в умовах міста Одеси
Значення показника Показник
Температура Вологість Освітлення
Мінімум 0оС 40% 5000 люксів
Середнє значення 27оС 60% 10000 люксів
Максимум 40оС 80% 30000 люксів
Сумарний показник (за рік) 5980 оС - 400000 люксів

Відповідно до стандартних показників, що отримані від працівників ботанічного саду, щодо характеристик закритого ґрунту в умовах міста Одеси була складена подана таблиця.

[Василий]

Допрыгался ... доскакался. Видно всё нужно делать в своё время. Пять лет учёбы на заочном отделении и последний год с переводом на стационар сыграли со мной злую шутку. Теперь нужно три года отработать на государство. Работать на государство (или скорее всего подрабатывать, если взглянуть на оплату), что-то меня не тянет. По госзарплатам иначе как подработкой такую работу и назвать язык не поворачивается. Прав был студент Шурик, что ввёл такой термин как подработка.

[Солнышко]

Василий, если Вы могли себе позволить отучиться последний год на стационаре, то, я думаю, три года отработать на гос-во- не такой уж и большой срок

[Василий]

Меня заставляют в школе химию и биологию преподавать, а я уже старенький и нервы у меня иногда шалят ...

[limoncik]

Василий, знали бы вы сегодняшних школьников... Ладно нет знаний, да хотя бы уважение к человеку, что хочет вас научить.

[igor.glukhovtsev]

Василий, знали бы вы сегодняшних школьников... Ладно нет знаний, да хотя бы уважение к человеку что хочет вас научить.

Подозреваю, что Василий знает....

[Василий]

Тем более биологию и химию ...

[igor.glukhovtsev]

[katrinaz]

Ужас! Страшно иногда становится, когда под кабинетом жду своего старшего. Учителям надо памятники ставить при жизни или медали выдавать "За мужество".
Меня как то оставила класная "присмотреть" за детками минут 20. Я наверное первые седые волосы заработала за эти несчастные 20 минут.
Со своими двумя проще - надавал подзатыльников, расставил по углам - и тишина и порядок А с чужими так не сделаешь

[Василий]

Так это пока они ещё маленькие ...