Цитрарий в ботаническом саду ОНУ им.Мечникова

[ahota05]

Мне кажется не все гонятся за эксклюзивностью (вариегатный или супер-пупер только появился и ни у кого больше нет и т.д.), я думаю, что некоторым людям главное, чтобы он плодоносил и был вкусным, а все остальное на втором плане, хотя это мое мнение, если что не ругайте
Serg_z_Donetska, если вдруг надумается способ получения через ж/д можно тебя потревожить?
Может соберемся кому интересен этот сорт обратимся все таки по поводу покупки (черенков) к Сергею Рыжову, народ, как считаете?

[Serg_z_Donetska]

Антон, если нужно будет что-то получить у проводника с поездом, а потом разослать по Украине, то без проблем.

[ahota05]

Ух спасибо тебе большое Сергей, не все так грустно как казалось на первый взгляд, теперь осталось собраться если кто что хочет и с заказом к Рыжову

[igor.glukhovtsev]

Что-то "цитрарий" плавно перерос в обсуждение всего и вся по цитрусовым. Может эту одну темку и оставим?

[ahota05]

Последнее сообщение
Пока отбой в этом году растений абхазского апельсина у Сергея не будет

[Василий]

А кто вообще пробовал абхазские апельсины? Мандарины да, вкусненькие.

[serj]

Помнится в советские времена абхазские апельсины была гадость еще та на вкус. Вроде и ароматные и сочные, но очень кислые были.

[Василий]

Зато чача из них хорошая получается.
Сергей, безусловно они не могут быть такими как в более тёплых странах - Испании, Греции, Италии, Израиле, Египте, Марокко, ЮАР, Аргентине и даже Турции. Эта узкая полоска земли (ЧПК) расположена на границе субтропиков и умеренной зоны. А сладость даёт солнце - значит его там не хватает (по продолжительности сезона). Отсюда и кислинка, а сами жители ЧПК говорят, что чем ближе участок выращивания к побережью - тем мандарины (апельсины) кислее. Возможно влажность тоже играет какую-то роль. Но они привыкли к своим цитрусам. Яблоки с моего сада тоже самые вкусные.

[limoncik]

Больше солнца и жары - больше сахаров. Там где влажно и много осадков - часто пасмурно или облачно. Все просто

[Василий]

Безусловно всё просто, но кто "загорелся" выращиванием цитрусовых в траншейных теплицах - должен обратить внимание на эту узкую полоску земли (ЧПК) и её цитрусовую составляющую.

[Василий]

(Мои дипломные таблицы): Уже начал делить шкуру не убитого медведя - вартість, собівартість та ін.

http://fotki.yandex.ru/users/german-vas ... w/1939443/

http://fotki.yandex.ru/users/german-vas ... w/1939444/

[Василий]

2. ОБ'ЄКТ, МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
Підбирали цитрусові культури і сорти, використовувані в промислових масштабах, оброблювані як за кордоном, так і в субтропічних районах Росії, а також, на наш погляд перспективні, а види юное (Citrus junos Sieb.) і кінкан овальний (Fortunella margarita Sw.) як самі морозостійкі, витривалі до -11-13°С і тому менш енерговитратні (табл. 1).
Таблиця 2
Об'єкти досліджень: види і сорти цитрусових
№ Види Сорти
1 Лимон - (Citrus limón L.)
Мейєр
Вілла-Франка
Новогрузинський
Пондероза
2 Апельсин - (Citrus sinensis Osb.)
Вашингтон Навіл
Гамлін
Корольок грушовидний
3 Мандарин - (Citrus reticulata Blanco)
Уншиу широколистий
Понкан
Міагава-Вазе
Шива мікан
4 Грейпфрут - (Citrus paradisi Marf.)
Марш безнасінний (Сідлес)
Фостер
5 Помпельмус - (Citrus grandis Osb.)
Гульріпшський
6 Юное - (Citrus junos Sieb.)
7 Кінкан овальний - (Fortunella margarita Sw.)
8 Трифоліата - Poncirus trifoliata (L.) Raf. Підщепа для всіх об'єктів дослідження

Poncirus trifoliata (L.) Raf. - каратачі (япон.), кікоку (кит.) – використовується як підщепа для цитрусових у вологих субтропіках Кавказу, так як відрізняється від інших видів і гібридів цитрусових кращою морозостійкістю (на 1 - 1,5 бала) і меншою силою зростання щеплених рослин. А.Д. Александров (1947), В.В. Воронцов, І.І. Лаврійчук та ін, (1979).
Poncirus trifoliata (L.) Raf. - невелике листопадне дерево або чагарник з товстими одиночними, гострими пазушними колючками. Взимку вона переходить в період спокою і витримує морози до 20°С. Н.М. Вільчинський (1941, 1949). Квітки великі, плоди сидячі, кулясті 3 - 5 см в діаметрі, що неїстівні, шкірка до 1 см завтовшки, покрита пушком. В.П. Єкімов (1955). Насіння в плоді 18 - 40 штук і більше, одне або двохзародкові, плоскі. Ц.Д. Кокая (1984). Poncirus trifoliata (L.) Raf. - вирощується як декоративна рослина для огорож, але в основному як підщепа. Використовується при схрещуванні з іншими цитрусовими рослинами - цитранж (апельсин х тріфоліата), транждарін (мандарин х тріфоліата), цітромон (лимон х тріфоліата) та ін. А.Ю. Ракітін (1994).
Лимон серед інших видів є найбільш поліморфним. На основі морфологічних, помологічних ознак і генетичних особливостей вид С. limon (L.) Burm. включає наступні 5 груп: лимони типу Евріка, типу Лисбон, аномальних лимонів, солодких лимонів і різних лимонів. У групи типів Еврика і Лисбон включені всі сучасні сорти лимона звичайного з кислими плодами; до групи аномальних лимонів - всі сорти і форми різновидів грубого і китайського лимонів, а також ряд проміжних форм і гібридів; до групи солодких лимонів - сорти і форми, які мають солодкі плоди, до групи різних лимонів - гібриди з кислими і солодкими плодами. H.J. Webber (1946), R.W. Hodggson (1967). Дослідження проводилося класичними порівняльними морфологічними методами. Температура вимірювалася спиртовим термометром. Площа листків вимірювалася методом квадратів. Для вирощування цитрусових у теплиці використовувалися стандартні агротехнічні прийоми.
Метод спостереження — є основою морфологічних наук, використовується, як на мікроскопічному, так і макроскопічному рівнях. Сутність методу полягає у встановленні індивідуальності об'єкта, що досліджується, без штучного втручання до його процесів життєдіяльності. Зібрана інформація використовується для подальшого дослідження.
Порівняльний метод — використовується для порівняння об'єкта дослідження з подібними об'єктами чи процесами. Він дозволяє відкривати нові види живих істот та класифікувати їх, детально аналізуючи схожі та відмінні риси порівняно з близькими до них формами.
Експериментальний метод — використовується для вивчення об'єктів чи процесів у спеціально створених штучних умовах. На відміну від методу спостереження, експериментальний метод передбачає навмисне втручання експериментатора у природу, що дозволяє встановити наслідки від впливу тих, чи інших факторів на об'єкт дослідження. Метод може застосовуватись як у природних умовах, так і лабораторних.
Моніторинг — це метод постійного спостереження за станом окремих біологічних об'єктів, перебігом певних процесів в окремих екологічних системах, або у біосфері в цілому.
Моделювання — це метод демонстрації та дослідження певних процесів, явищ або організмів за допомогою їх спрощеної імітації. Він дає можливість вивчати об'єкти та процеси, котрі складно чи неможливо відтворити експериментально, або безпосередньо спостерігати.
Статистичний метод — метод оснований на статистичній обробці кількісного матеріалу, зібраного у результаті інших досліджень (спостережень, експериментів, моделювань), що дозволяє його всебічно проаналізувати та встановити певні закономірності.
Результати вимірювань оброблялися статистично. Визначалася стандартна похибка і відхилення.

[Василий]

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Лимон (Citrus limon L.) - багаторічна вічнозелене дерево, до 5 м висотою, менш морозостійке порівняно з іншими видами цитрусових, з овальною, густообліственною кроною. Пагони тонкі, зелені, витягнуті, з довгими, тонкими, гнучкими колючками. Ріст пагонів у лимона походить не тільки на початку вегетації, а й восени, що перешкоджає одеревенінню останніх приростів і часто призводить до їх загибелі при настані заморозків. Крона у лимона розлога, гілки колючі. A.A. Колесник, В.А. Беляєва (1954), Ф.Д. Мампорія І.І. Каркашадзе та ін, (1983).
Лимон Новогрузинський типу Еврика і Лисбон - широко розповсюджений в Росії. Дерево 3 - 5 м заввишки, з овальною, густообліственною кроною. Пагони тонкі, витягнуті, з довгими, тонкими колючками. Листя 12 - 15 см завдовжки і 6 - 7 см шириною, світло зелені, подовжено овальні, з загостреною вершиною і злегка округлою підставою. Квітки великі, з антоціановим відтінком на зовнішній частині пелюсток. Плоди 4,8 - 5,5 см в діаметрі і 6,5 - 8,4 см заввишки, подовжено овальні або яйцеподібні, з широким тупим соском на вершині і короткою зморшкуватою шийкою, на підставі. З одного боку соска зазвичай є помітна борозенка. Шкірка 5-6 мм завтовшки, гладка, щільна, лимонно-жовта.
М'якоть дрібнозерниста, соковита, ніжна, на смак приємна. Сік рясний, кислий. Часточок 7-12, приблизно рівних розмірів, насіння мало 1-7. Вони овально-загостреної форми, жовтуватого забарвлення. Лежкість і транспортабельність плодів хороші.
Лимон Мейєра входить до групи аномальних лимонів. Як декоративна рослина в горщиковій культурі був знайдений в Китаї в 1908 році. Названий на честь американського дослідника Франка Мейєра. Лимон Мейєра відомий у нас в якості сорту. Насправді він є гібридною формою між лимоном і апельсином (лімонанж). Дерево низькоросле 2,0 - 2,5 м заввишки, з округлою, добре облистянілою, компактною кроною. Зростання помірне, пагони укорочені, у молодому віці колючі і пофарбовані антоціановим пігментом. Листя 10-11 см. завдовжки і 4,5-5,0 см. шириною, овально-ланцетні, щільні, темно-зелені, черешки майже без крил. Квітки 35-40 мм. У діаметрі, білі, зовні з антоциановим забарвленням. Плоди середні, 5,5-6,0 см в діаметрі і 6,3-7,0 висотою, широкоовальні з злегка конічної вершиною, слабо вираженим соском; майже округле. Шкірка 4-5 мм завтовшки, гладка, блискуча, тонка, добре відділяється від часточок, жовто-оранжева зі слабким специфічним ароматом; м'якоть ніжна, дуже соковита, жовтувато - помаранчева; часточок 8-10; насіння 10-14, іноді відсутні.
Сорт поліморфний, ремонтантний, високоврожайний, скоростиглий, ранньостиглий. Володіє підвищеною стійкістю до морозів і мальсекко. Е.Х. Осенова І.М. Лемешенко (1978).
Вілла Франка - група типу Еврика і Лисбон. Сорт американського походження. Маткові рослини отримані Сухумській селекційної станцією з Флориди, де він є провідним сортом. Дерево сильноросле, з розкидистою, добре облистянілою кроною. Колючки зустрічаються рідко або відсутні зовсім. Листя середні, яйцеподібні. Плоди середні - 60 - 100 мм. Поверхня слабошероховата або гладка. Форма плоду довгасто - овальна. Сосок низький, широкий, тупий, оточений кільцевої борозенкою. Забарвлення лимонно жовте. Шкірка середньої товщини, до 0,5 см, щільна. М'якоть ніжна, що тане. Сік рясний, світлий, ароматний. Насіння в плоді до 25 штук. Лежкість і транспортабельність плодів хороші. Морозостійкість більш висока, ніж у інших лимонів. Мальсеккостійкість слабка. Н.М. Мурра (1937, 1940), Н.І. Рибальченко (1982).
Пондероза - група аномальних лимонів. Рослина гібридного походження, імовірно від схрещування лимона з грейпфрутом або цитроном. Дерева середньорослі, 2,5-3,0 м заввишки, з широкоовальною добре облистянілою кроною. Пагони товсті з нечисленними колючками. Листя 14 см завдовжки і 6,8 см шириною, овальні, зелені, щільні, із специфічним ароматом, черешки слабо крилаті. Квітки 55-60 мм в діаметрі, білі, з ледь помітним антоціановим нальотом зовні, слабоароматні.
Плоди 9-8 см в діаметрі і 11-12 см заввишки, оберненояйцевидні або злегка грушоподібні. Шкірка 10-15 мм завтовшки, щільна. Поверхня слабошорстка, лимонно - жовта, шкірка дуже товста. М'якоть світло зелена, злегка грубувата, соковита, помірно кисла. Часточок 10-13, насіння багато 30-40 і більше. Морозостійкість рослин слабкіше, ніж у решти лимонів. В.М. Зіньковський (1958).

[Василий]

Апельсини класифікував N.Webber (1946) на сортотипи: звичайні (Гамлін), пупкові (Вашингтон Навів) і Королькові. За даними В.П. Алексєєва (1956), існують описи понад 300 сортів апельсинів, але фактично їх видимо набагато більше.
Перша група відрізняється світло-жовтим забарвленням м'якоті плоду та її сока, присутністю насіння (рідко зустрічаються і безнасінні сорти).
Гамлін - інтродукований із США. Широко поширений у вологих субтропіках Росії. Дерево середнє, з густою напіврозкидистою добре облистянілою кроною. Листки середнього розміру (96 х 50 мм), щільні, темно-зелені, подовжено яйцевидної форми, вершина злегка розчленована, підстава широко клиновидна. Квітки середні (35 мм), двостатеві, рильце розташоване вище пиляків. Плоди дрібні (90 г), округла поверхня плоду гладка, глянсова, яскраво-помаранчева, шкірка тонка (35 мм), щільна, відділяємість хороша; м'якіть щільна, соковита, плівки тонкі, смак приємний, солодко-кислий, часточок 9 - 12, насіння мало (2-3 шт.), насіння багатозародкове. Хімічний склад м'якоті: сахаров 6,65%, кислот 1,00%, вітамінів С 60,06 і Р 12,50 мг/100 г. Сорт урожайний. Термін дозрівання - середина листопада. Лежкість і транспортабельність плодів хороші. М.А. Капцінель (1950).
Вашингтон Навіл - інтродукований із США. Широко розповсюджений у вологих субтропіках РФ. Дерево середнє, добре обліствене, без колючок. Крона куляста. Листя темно-зелені, середнього розміру (110 х 20 мм), широколанцетні. Квітки середні (38 мм), пильовики білі, рильце розташоване на рівні або трохи вище пиляків. Державний реєстр селекційних досягнень (2002).
Плоди великі (220 г), округлі, кілька незграбні, вершина плоска з пупком різної величини. Підстава плоду злегка стиснута, з борозенками. Шкірка середньої товщини (5-6 мм), щільна, відокремлюємість середня. М'якоть помаранчева, соковита, ніжна, плівки тонкі, смак солодко-кислий. Насіння немає. Хімічний склад м'якоті: сахаров 7,37%, кислот 0,94%, вітамінів С 56,65 мг/100 г.
Урожайність середня, термін дозрівання плодів - кінець листопада, лежкість і транспортабельність плодів хороші. А.Д. Мікеладзе (1988).
Корольок грушовидний - виявлений серед старих посадок в західній Грузії. Дерево низькоросле, колючок мало, крона розлога, середньо облиственна. Листя дрібні, темно-зелені, широколанцетовидні, вершина загострена, підстава ширококлиновидна, квітки середні, двостатеві, рильце розташоване на рівні пиляків. Плоди середні (120 г), грушовидної форми. Поверхня слабошероховата, помаранчева з червоними плямами. Шкірка середньої товщини (6 мм), щільна, відділяємість посередня. Мякоть ніжна, соковита, кисло-солодка, в лежанні набуває темно-вишневу окрасу. Насіння мало (4 - 5), насіння однозародкове. Хімічний склад мякоті: сахаров 5,65%, кислот 1,96%, вітамінів С 56,37 і Р 30,23 мг/100 г. В.Г. Гурцкая (1977).
Мандарин сітчастий (Citrus reticulatа Blanco) - найбільш холодостійкий з оброблюваних в Росії цитрусових. Він схильний до сильної генеративної та соматичної мутаційної мінливості, що зумовило різноманітність сортів і форм цієї культури. В основу класифікації групи мандаринів берут морфологічні ознаки, помологічні особливості, а також еколого-географічне походження. Мандарин уншиу об'єднує велику групу сортів. Розрізняють сортотипи: мандарин благородний, Оварі уншиу і Васе уншиу. Найбільш цінні представники групи Оварі уншиу і Васе уншиу, пристосовані до грунтово-кліматичних умов Грузії і субтропіків Росії. Назва уншиу, або сатсума об'єднує 50 сортів, які відрізняються за розміром і формою крони, листям, плодами, термінами дозрівання і якостю плодів, за врожайністю та стійкістю до знижених температур. Т.Х. Самоладас (1982), Ф.М. Одабяшан (1985).
Уншиу широколистий – кращий за комплексом цінних ознак. Уншиу широколистий (або Оварі) - дерево сильноросле, 4,0 - 5,0 м заввишки, з широко овальної густообліственною кроною, 4,0-4,5 м в діаметрі. Листя подовжено - овальні, 12-15 до 4,5 - 5,5 см; края городчасті; черешки облямовані. Квітки обох статей, великі, продовговато - овальні. Пилок стерильний. Плоди округло сплющені, 4-5 см в діаметрі. Шкірка яскраво-помаранчева, тонка або середньої товщини. Добре відділяєтся від м'якоті. Часточок 9 - 13. М'якоть помаранчева, соковита; сокові мішечки овальні, веретеноподібні, рідше тригранні. Смак солодко-кислий, приємний. Плоди безнасінні, рідко зустрічаються 1-2 насінини. Плоди зав'язуються без запліднення, партенокарпічні. Терміни дозрівання плодів у субтропіках РФ - кінець жовтня. Морозостійкість рослин підвищена, критична температура - 11,5 - 12,01° С. Виділено в 1929 р. серед насаджень мандарина уншиу. І.Г. Бахтадзе (1977).
З групи сортів Уншиу цінні карликові крупноплідні і раннєсплі форми типу Васе.
Міагава Васе інтродукований з Японії в 1937 р. Дерево слаборосле (1,8 - 2,0 м) з густоветвістою і сильно облистянілою кроною, широкоовальною формою до 2 м ширини. Основні гілки середні, прямі або злегка зігнуті, однорічні пагони короткі (8,5 - 12,0 см), тонкі, хвилясті, незграбні, з короткими міжвузлями (0,8 - 1,2 см), з невеликими колбочками . Листя дрібні (7,5 - 8,5 см довжини, 3,4 - 4,5 см ширини), широкоовальні або ромбовидні, злегка хвилясті, на вершині тупозагострені, біля основи клиновидні, черешки узкокрилаті. Квітки великі, білі, з пят'ю, рідше з чотирма пелюстками, тичинок 17 - 20, нитки білі, слабозросші біля основи, маточка розташована вище рівня тичинок, пиляки світло-кремові, пилок стерильний. Плоди великі (середня маса одного плоду 80 - 95 г), від округло-сплющеної до слабогрушевидної форми, вершина пласька, в центрі злегка опукла, з невеликим ореолом, підстава округла або витягнута; шкірка яскраво-помаранчева, середньої товщини, щільна, відділяємість хороша; м'якоть оранжева, соковита, сокові мішечки великі, овальні або видовжено-овальні та веретеновидні, часточок 8 - 10, великих, неоднакових за величиною, насіння немає, смак солодко-кислий. Хімічний склад м'якоті: сахарів 6,13%, кислот 0,9%, вітамінів С 34,13 і Р 11,48 мг/100 г.
У пору плодоношення вступає на 2 - 3 рік, раннього терміну дозрівання (перша половина жовтня), по морозостійкості ідентичний мандарину уншиу широколистий, врожайність хороша (30 - 35 т / га у віці 12-15 років). До недоліків цього сорту відносять схильність цих рослин до мутацій, тобто поверненню до вихідної батьківської форми, а іноді до погіршення якості плодів. В.Л. Вітковський, Т.Х. Самоладас та ін, (1998).
Понкан (або золотистоплідний) відносять до сортотипу мандарин благородний. Рослина невелика 2,5-3,0 м заввишки, крона пірамідальна, густа, помірно облиственна, 1,2-1,5 м в діаметрі. Квітки поодинокі або в зонтиковидних кистях, 2,8-3,0 см в діаметрі, жовто - оранжеві, округлі, з витягнутою підставою і усіченою вершиною з радіальними борозенками; базальне місце опукле, відокремлене кільцевою борозенкою; шкірка тонка, щільна, легко відділяється від щільної, соковитою м'якоті. М'якоть зерниста, сітчаста, кисло-солодка, проміжна між мандарином і апельсином; насіння багатозародкове, поверхня сітчасто-зморшкувата; сім'ядолі зелені.
Терміни дозрівання плодів - кінець листопада - початок грудня. Лежкість плодів хороша. Н.І. Майсурадзе, Р.К. Карая та ін, (1978).
Шива Мікан (Коджи Міка) - Citrus leiocarha Tan. (Syn.: Citrus Koozi Sieb., Citrus coji Marc.).
Дерево сильноросле (до 6 м висоти), зі слабо облистянілою компактною кроною, що має злегка метлообразну форму до 4 - 5 м ширини. Основні гілки міцні, прямі, однорічні пагони середньої товщини, короткі (7-8 см довжини), міжвузля короткі (0,8 - 1,2 см довжини), колючки дрібні або відсутні. Листя дрібні (5 - 6 см довжини, 2,5 - 3,5 см ширини), овальні, черешки дуже короткі (0,4 - 0,6 см довжини), крилатість відсутня. Квітки дрібні, білі, з п'ятьма, рідше чотирма пелюстками, тичинок 22 - 23, нитки білі, зрощені, пильовики жовті, пилок фертильний. Плоди дрібні, середня маса одного плоду 16 - 20 г, округло-сплющені, пухкі, підстава округла; шкірка яскраво-жовта, тонка, відділяємість хороша; м'якоть соковита, часточок 8-10, плівки середньої товщини, смак солодко-кислий. Хімічний состав м'якоті: сахаров 5,8%, кислот 0,7%, вітамінів С 13,89 і Р 8,03 мг/100 г. Насіння 4 - 9, дрібних, багатозародкових, зі світло-салатними сім'ядолями.
У пору плодоношення вступає на 3 - 4 рік, морозостійкість висока, критичний мінімум - 12 - 13°С, раннього терміну дозрівання (початок жовтня), врожайність хороша. Широко використовується в селекційній роботі.
Грейпфрут (гроздевидний помпельмус). Сорти розрізняють по наявності насіння і кольором м'якоті. Виділяють три сортотипу: звичайний, або з нефарбованої м'якоттю, розовомясий і красномясий. A.A. Гогіберідзе (1975).
Марш безнасінний - відносять до сортотипу звичайний. Вважається кращим сортом серед грейпфрутів і є одним з основних сортів у США, Південній Америці, Палестині, Австралії та Південній Африці. Інтродукований із США в 1930 р. У культуру введений К. М. Маршем в 1886 р. Дерево до 3 м висоти, з напіврозкидистою, широкоовальною, густою, добре облистянілою кроною. Пагони округлі або незграбні, зелені; міжвузля короткі (1,5 - 2,9 см), колючки дрібні (0,2 - 0,4 см), тільки на скелетних гілках. Листя середньої величини і щільності (9,2 - 14,0 X 3,8 - 6,4 см), темно-зелені, яйцевидної форми із загостреною вершиною і ширококлиновидні або округлою підставою. Черешки середньо окрилені або тільки облямовані, шириною 0,4 - 1,7 см., квітки середнього розміру, діаметром 4,0 - 4,8 см, у суцвітті від 3 до 7 квіток, іноді поодинокі; пелюсток 4-5, розміром 1, 8 - 2,5 х 0,6 - 0,8 см, подовжено-овальної або довгастої форми, білі, чашечка чашоподібна, середньої опушенності, 4-6 чашолистків; тичинок 23 - 27, нитки білі, зросші по 2 - 4 , іноді поодинокі. Зав'язь округла, злегка дольчаста. Плоди округлі, гладкі, світло-жовтого кольору, розміром 7,5 - 11,2 х 6,2 - 9,8 см, масою 210 - 520 г, з округлою або плосковатою вершиною, з округлою підставою, ореол слабо помітний,аромат сильний, приємний.
Шкірка середня (0,7 см) товщини), щільна, відділяємість середня, масляні залози на поверхні плоду, іноді виступають, іноді в поглибленні. М'якоть кремувато-жовта, соковита, ніжна, злегка хрустка. Смак кисло-солодкий, освіжаючий, гіркота слабка. Сокові мішечки великі, каплевидної форми. Серцевина округла або видовжено-овальна, виконана, діаметром 0,6 - 0,9 см. часточок 11 - 13, нерівномірних, плівки білі, щільні, з горчинкою. Насіння 0-5, насіння кремові, трикутної форми, плоскі, з дрібними жилками, багатозародкове. Механічний склад плода: м'якоті 64,6%, кожури 35,0%, насіння 0,4%. Хімічний склад м'якоті: сухої речовини 10,8%, сахаров 7,4%, кислот 1,5%, вітамінів С 41,8 Р 150,0 мг/100.
Урожайність хороша, щорічна. Плоди збираються в грудні, дозрівають вони в лежанні. Лежкість і транспортабельність хороші. Морозостійкість вище, ніж у решти інтродукованих сортів. Основна відмінність від сорту Дункан - плоди безнасінні. В.В. Кирилова (1981), A.A. Гогіберідзе, В.Г. Гурцкая (1982).
Фостер - відноситься до сортотипу розовомясих. Це порівняно новий сорт, який вважається почковим мутантом сорту Вальтері. Вперше виявлений в 1907 р. у Флориді Р.Б. Фостером. Дерево до 3,5 м заввишки, з округлой або напіврозкидистою, добре облистянілою кроною. Листя великі, 7,0-17,4 х 3,0-7,3 см. квітки середнього розміру, 35-46 мм в діаметрі.
Плоди округлі або злегка сплюснуті, гладкі, світло - жовтого кольору, часто з виступаючим рожевим відтінком, великі, 7,8-9,0 до 8,7-10,9 см, масою 242,5 - 466 г. Шкірка 7-11мм товщиною, щільна, альбедо рожеве. М'якоть в основному жовтувато - кремового кольору, у цілком зрілих плодів розовата, соковита, кисло - солодка, з пікантною гірчинкою. Насіння в кількості 35 - 50, плоскі, гладкі, з боків слабо жилкуваті. У культуру введений в 1914р. Р.К. Карая (1987); A.A. Гогіберідзе (1975).
Помпельмус (Citrus grandis Osb.) - синоніми помпельмус, помело, помелло, пуммело. HJ. Webber (1940 дав ключ до визначення сортів, в якому вони групуються за кольором м'якоті, наявності насіння і величиною плодів.
Гульріпшський, за даними Р.К. Карая (1987) - отримано В.П. Єкімовим і К.Е. Штебер на колишній Сухумській дослідної станції субтропічних культур ВИРа в 1932р. від схрещування мандарина Уншиу з помпельмусом Зукчетта. Дерево до 5 метрів заввишки з округлою, рідкісною, густообліственною кроною. Пагони без колючок. Листя яйцеподібні, великі, довжиною 15 см, шириною 5,5 см. квітки білі, діаметром 4,5 см, пелюсток 4-5. Пилок жовтий. Плоди кругло-плоскі, слабо витягнуті біля основи, з плоскою вершиною, великі, 7,1-8,5 до 9,1 - 12 см, масою 335-625 гр.
Шкірка щільна, тонка, до 5мм товщиною, з дуже гладкою, блискучою поверхнею, золотисто-жовтого кольору. М'якоть жовта, дуже соковита, розділена на 10 - 12 часточок; плівки ніжні; насіння відсутні або їх дуже мало. Насіння велике, різноманітне за формою. Сім'ядолі білі. Плоди можна зберігати протягом кількох місяців, причому якість при цьому поліпшується. Перевершує в усіх відношеннях всі інтродуковані сорти помпельмуса в умовах вологих субтропіків Кавказу.
Нагамі кумкват, кінкан овальний (Fortunella margarita Swing) - відомий тільки в культурі. Батьківщина - Південний Китай. Побутова назва - овальний кінкан. Вперше був завезений з Китаю до Європи, до Лондонського ботанічного саду королівського садівничого товариства в 1846 р. відомим спеціалістом з чаївництва Китаю Робертом Фортуна J. Morton (1987). Дерево досить велике, до 3,8 - 4,0 м заввишки, крона напівшаровидна, не густа, добре і рівномірно облиственна. Скелетні гілки оголені, молоді гілки темно-зеленого кольору, а старі - сірого. Листя дрібні, без прилистків, цільнокрайні, блискучі, хвилясті, шкірясті, овальні (7,1-8,9 х 2,7-3,4 см), зверху темно-зелені, матово-блискучі, знизу світлі. Вершина узкопритуплено-відтягнутої форми і широко-трикутною підставою. Бутони овальні, сильно поздовжньо-ребристі. Квітки пазухі і верхівкові, одиночні, білі, 1,5-1,7 см в діаметрі, більшість розташоване на приростах поточного року. Пелюстки ланцетні, завжди підняті, із загнутим вгору кінчиком. Чашечка колпачковидна, чашолистки широкотрекутні, загострені; тичинок 16, зрощених в трубку; пильовики на рівні рильця, іноді трохи вище або нижче; рильце овальне, прямостояче, з круглою вершиною. Зав'язь куляста, блідо-зелена, 4-5 гніздна. Плоди продовгувато-овальні, жовтувато-червоні. Поверхня плоду гладка, глянсова. Підстава і вершина плоду за формою однакові. Шкірка солодка, тонка, з численними, добре помітними великими і дрібними залозами. М'якоть ніжна, соковита, з приємним кисло-солодким освіжаючим смаком. Свіжі плоди вживають разом з шкіркою. Насіння дрібні, одно-зародкові, овальні (1,0-1,2 х 0,7-0,8 см), зелені в розрізі, за формою нагадують насіння кисло-плодових цитрусових. Ц.Д. Кокая (1979, 51984).
Юное - кит. Сян-Цин (юзу, запашний апельсин). Культивується в Кореї, Китаї, Японії. Був відомий ще з часів Конфуція (2500 років д.н.е.). Це невелике, сильно колюче дерево. Це дикий єдиний морозостойкій вид з їстівними плодами. Цей вид витримує морози до - 13°С. Морозостійкість визначається наявністю глибокого і тривалого зимового спокою, а так само однофазового зростання.
Щорічне плодоношення і плодоношення після втрати приростів останніх років забезпечується здатністю плодоносити на прирості даного року. Рослини цього виду на ювенільному етапі мають 1-2, а в пору плодоносіння завжди одну хвилю зростання. Дерево середньо штамбове, густо оветвленне і облиственне, напівшаровидною або кулястою формою. На плодоносних гілках колючки зазвичай відсутні. Плоди юнос лимонно - жовті, кисло-солодкого смаку, грушоподібної або широко грушоподібної форми, бугристі, з воронковидним здуттям на вершині. Середня маса плоду 110 грам, з добре відділяємою шкіркою, за відсутності запилювачів, безнасінні, приємно ароматні. У малих дозах застосовується як ліки, заради чого головним чином і вирощується цей вид. А.П. Драгавцев (1966), Є.В. Вульф, О.Ф. Малєєва (1969), Р.Е. Лойко (2003).
Відділяємість часточок один від одного і від шкірки неоднакова у різних видів. Найлегше шкірка відділяється у мандарина, важче - у апельсина і грейпфрута. М'якоть мандарина також легко розділяється на часточки.
У центральній частині плоду розміщується осьова порожнина, заповнена білою губчастою тканиною, що служить для пересування поживних речовин. У зрілих плодів апельсина і мандарина ця тканина зменшується в об'ємі, в результаті чого утворюються порожнечі.
Таким чином, найбільш великі плоди (г) має помпельмус Гульріпшский (464), грейпфрут Марш безнасінний (290) і Фостер (272), юное (291), Лимон Пондероза (265), апельсин Вашингтон Навіл (162). Лимон Пондероза і юное відрізняються, крім того, особливо товстою кіркою, відповідно 32,3 та 30,8%. Більший відсоток шкірки опинився у кінкана - 43,2. Відсоток м'якоті найбільшим виявився у мандарина Міагава-Васе (77,4), лимона Мейєра (75,1), апельсина Гамлін і помпельмуса Гульріпшського (77,3), і найменше у кінкана (48) і юное (63,8). Менший відсоток шкірки має сорт лимона Мейєра (21,3) і Новогрузинський (23,1); апельсин Гамлін (21,1), мандарин Міагава-Васе (20,8), грейпфрут Фостер (23,9), помпельмус Гульріпшський (22 , 3). Товстокорі плоди у лимона Пондероза (32,3), апельсина Вашингтон Навіл (27,5), мандарина Шива Мікан (31,1), грейпфрут Марш безнасінний (26,9), юное (30,8), кінкана (43 , 2). Відсоток насіння по сортах лимона коливається від 1,4 до 3,7; апельсина - 1,6, за винятком Вашингтон Навіл, який насіння не містив; мандарина - 0,04 - 1,7, за винятком Уншиу широколистий і Шива Мікан; грейпфрута від 0,4 до 4,6.
Урожайність сорту залежить не стільки від його потенційної продуктивності, скільки від здатності плодоносити незалежно від біотичних та абіотичнх стресів.
Сума активних температур, необхідна для дозрівання плодів, залежить від виду і сорту цитрусових. В умовах оранжерей від початку вегетації до дозрівання плодів потрібно: мандарину сорту Міагава-Васе -4183 градусів, сортам Понкан і Шива Мікан - 4430; лимону сорти Пондероза - 4567, сорту Новогрузинський - 4750; юное - 4844; кінкану - 4984; сорту грейпфрута Марш безнасінний - 5375, Фостеру - 5387; помпельмуса Гульріпшського - 5409; сорту апельсина Вашингтон Навіл - 5230, а Корольку Грушоподібному - 5430. Порядок дозрівання плодів такий: апельсин, лимон, мандарин, юное, грейпфрут, помпельмус, кінкан. Цитрусові характеризуються тривалим періодом вегетації, для сортів лимона 264 - 287 днів, апельсина 281 - 289, мандарина 242 - 270, грейпфрута і помпельмуса 274 - 287, юное - 261, кінкана 242 дня. Серед досліджуваних цитрусових найбільш ранньостиглими були мандарини та лимони, дозрівання яких починається в кінці вересня, початку жовтня, потім юное, апельсин, кінкан, грейпфрут і помпельмус. Ритміка ростових процесів має великий вплив на характер плодоношення видів і сортів цитрусових: на пагонах поточного року розміщується основний урожай сортів мандарина 48 - 70%, найбільший Шива Мікан; грейпфрута 68 - 75%, найбільший Фостер; помпельмуса Гульріпшського 80%.
На одноростових гілках основний урожай розташований біля гілок: у кінкана 52%; лимона 59%, найбільший Пондероза 63%; юное 63%. У апельсина основний урожай розміщений на двух ростових гілках 50%, найбільший у сорту Гамлін - 56%, а на трьохростових гілках - 10 - 14%.
За сумарним приростом пагонів на дерево досліджувані види можна розпокласти від меншого до більшого в наступному порядку: юное (29,1 м), лимон (30,1 м), мандарин (33,2 м), помпельмус (37, 0 м), апельсин (38,3 м), грейпфрут (39,1 м), кінкан (45,2 м). Найбільш слаборослі з досліджуваних сортів лимона є сорт Мейєра (22,5 м), з мандаринів - Міагава-Васе (25,6 м), апельсинів - Корольок грушовидний (33,2 м), грейпфрутів - Марш безнасінний (34,5 м). Середня довжина пагона коливається залежно від виду і сорту цитрусових (м): лимон 17,4 - 24,1, апельсин 18,5 - 23,0, мандарин 19,6 - 25,1, грейпфрут 20,9-24,1 , помпельмус 25,8, юное 21,3, кінкан 19,1. Площа листя на дереві знаходиться в залежності від розмірів рослин і листя, а саме, чим більше дерева і крупніше листя, тим більше і їх листкова поверхня. За листової поверхні серед сортів лимона виділяються сорти Новогрузинський (21,1 м²) та Пондероза (19,3 м²), апельсина - Вашингтон Навіл (30,2 м²) і Гамлін (34,7 м²), мандарина - Уншиу широколистий (30,7 м²) і Понкан (30,3 м²). Найбільшу листову поверхню на одному дереві мають помпельмус Гульріпшський і грейпфрут Фостер. Меншу листову поверхню мають юное (17,5 м ²), кінкан (13,1 м ²), а також лимон (10,1 - 21,1 м²). Урожайність, найчастіше, залежить від маси плоду і становить: кінкан 0,9, мандарин 2,2, лимон 2,7, апельсин 3,3, грейпфрут 5,4, юное 5,7 і помпельмус 6,6 кг з метра квадратного оранжереї. Всі види цитрусових вирощувати економічно вигідно. Рівень рентабельності становить (%): помпельмус 120,0, юное 90,0, грейпфрут 80,0, кінкан 65,0, лимон 48,1, апельсин 40,5, мандарин 22,9. Серед сортів лимона наибільший рівень рентабельності (%) мав: Новогрузинський 80,8; апельсин - Вашингтон Навіл 61,5 і Гамлін 50,0; мандарин - Міагава-Васе 38,0; грейпфрут - Фостер 100,0.

[Василий]

3.2. Економічна ефективність вирощування видів і сортів цитрусових
Підвищення економічної ефективності виробництва має виключно важливе значення, оскільки дозволяє при тих же ресурсах виробляти більше продукції і більш повному задоволенню в ній потреб суспільства.
Таблиця 3
Економічна доцільність вирощування цитрусових у теплиці
Вид, різновид, сорт Врожайність, кг/м2 Виробничі втрати, грн.. Собівартість 1 кг плодів, грн.. Вартість 1 кг плодів, грн Вартість продукції, грн.. Чистий прибуток, грн.. Рентабельність, %
Лимон (Citrus limón L.)
Новогрузинский (к) 3,1 60,0 19,3 35,0 108,5 48,5 80,8
Вилла-Франка 1,7 55,0 35,3 35,0 59,5 4,5 8,1
Мейера {var. limonia Osb.) 2,2 60,0 27,3 35,0 77,0 17,0 28,3
Пондероза (var. jambhiri Lush.) 3,8 65,0 17,1 30,0 114,0 49,0 75,4
Апельсин (Citrus sinensis Osb.)
Вашингтон Навел (к) 4,2 65,0 15,4 25,0 105,0 40,0 61,5
Гамлин 2,2 50,0 25,0 25,0 55,0 5,0 10,0
Королёк грушевидный 3,6 60,0 16,7 25,0 90,0 30,0 50,0
Мандарин (Citrus reticu¬lata Blanco)
Уншиу широколистный (к) 2,8 55,0 19,6 25,0 70,0 15,0 27,3
Понкан 1,9 50,0 26,3 30,0 57,6 7,0 14,0
Миагава-Васе (к) 2,3 50,0 22,6 30,0 69,0 19,0 38,0
Шива микан 1,8 40,0 27,8 25,0 45,0 5,0 12,5
Грейпфрут(Citrus paradisi Marf.)
Марш бессемянный (к) 4,8 75,0 15,6 25,0 120,0 45,0 60,0
Фостер 6,0 75,0 12,5 25,0 150,0 75,0 100,0
Помпельмус (C. grandis Osb.) Гульрипшский 6,6 75,0 12,1 25,0 165,0 90,0 120,0
Юное (Citrus junos Sieb.) 5,7 75,0 10,5 25,0 142,5 67,5 90,0
Кинкан (Fortunella marga¬rita Sw.)0,9 60,0 27,8 110,0 99,0 39,0 65,0

При зростанні ефективності знижуються витрати на виробництво одиниці продукції, тобто зменшується її вартість і собівартість. Це, перш за все, веде до збільшення валового і чистого доходу, що покращує всі економічні показники, зростає прибуток і рівень рентабельності, зміцнюється економіка, створюються більш сприятливі умови для здійснення розширеного відтворення.
Показники ефективності численні і різноманітні. Вони залежать від характеру поставленої мети і використовуються для її досягнення ресурсів.
У систему показників, що характеризують економічну ефективність с/г виробництва, насамперед, входять показники, що відображають збільшення виробництва валової і товарної продукції.
Валова продукція являє собою обсяг виробленої продукції за певний період (зазвичай за рік). На зростання валової продукції, насамперед, впливає врожайність (отриманий обсяг продукції з одиниці площі).
Ефективність с/г виробництва характеризує і рівень собівартості продукції. Чим нижча собівартість, тим вище рівень економічної ефективності виробництва.
Таким чином, найбільшу рентабельність з видів цитрусових має помпельмус (120%), грейпфрут (60 - 100%), юное (90%).
Серед досліджуваних сортів висока рентабельність помпельмуса сорта Гульріпшський (120%), грейпфрута сорта Фостер (100%), лимона сортів Новогрузинський (80,8%) і Пондероза (75,4%).